МЕТОД ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ ДЕФЕКТІВ ПРОГРАМНИХ КОМПОНЕНТІВ РОЗПОДІЛЕНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПРІОРИТИЗАЦІЇ АВТОМАТИЗОВАНИХ ВИПРОБУВАНЬ

Анотація

Предметом дослідження є методи, моделі й засоби оцінювання ризику дефектів програмних компонентів розподілених комп’ютерних систем для підтримки процесу пріоритизації автоматизованих випробувань. Мета – розроблення методу оцінювання ризику дефектів програмних компонентів розподілених комп’ютерних систем для пріоритизації автоматизованих випробувань на основі машинного навчання з огляду на структурні характеристики компонентів, інтенсивність змін і результати тестування. Відповідно до окресленої мети необхідно виконати такі завдання: проаналізувати сучасні підходи до прогнозування дефектів програмного забезпечення й пріоритизації автоматизованих випробувань у розподілених комп’ютерних системах; визначити інформативні характеристики програмних компонентів, що відтворюють їх структурні властивості, інтенсивність змін і зв’язки між програмними компонентами; розробити метод оцінювання ризику дефектів програмних компонентів на основі моделі машинного навчання з формуванням інтегрального показника ризику; запропонувати підхід до пріоритизації автоматизованих випробувань на основі отриманого інтегрального показника ризику; впровадити запропонований метод і експериментально оцінити його ефективність за показниками класифікації та ранжування. Методи: системний аналіз, машинне навчання, аналіз структурних метрик програмного коду, класифікація, відбір інформативних ознак, формування інтегрального показника ризику й ризик-орієнтованого ранжування. Експериментальну перевірку виконано з використанням методів обчислювального моделювання. Результати дослідження. Розроблено метод оцінювання ризику дефектів програмних компонентів розподілених комп’ютерних систем, що забезпечує інтеграцію характеристик структур, процесів і контекстів, а також обчислення інтегрального показника ризику й ранжування компонентів для пріоритизації автоматизованих випробувань. Експериментальна перевірка підтвердила працездатність запропонованого методу та його спроможність ефективно розділяти програмні компоненти з дефектами та без них, а також виділяти компоненти ризику для першочергового тестового контролю. Висновки. Досягнуті результати підтвердили доцільність упровадження методів машинного навчання та інтегрованого простору ознак для оцінювання ризику дефектів програмних компонентів розподілених комп’ютерних систем. Запропонований метод може бути використаний як основа для підвищення обґрунтованості рішень щодо пріоритизації автоматизованих випробувань, вчасного виявлення найбільших компонентів ризику й подальшого розвитку інтелектуальних засобів контролю якості програмного забезпечення.